ГАЗ-2402: технічні характеристики, конструкція та модифікації легендарного радянського універсала

Конструкція ГАЗ-2402 була унікальною: на відміну від багатьох тогочасних «переробок» седанів в універсали, цю машину проєктували з нуля. Інженери одразу заклали можливість використання двох типів кузова — 6-місного седана та 6–8-місного універсала. Перші ходові зразки п'ятидверного автомобіля з'явилися у 1969 році, тобто значно пізніше за седан. У період 1970–1972 років машини пройшли повний цикл випробувань, і наприкінці 1972 року з конвеєра зійшли перші серійні ГАЗ-2402. Виробництво тривало до 1985 року, причому всі зміни базового седана автоматично впроваджувалися й на універсалі.

Конструктивні особливості та компонування салону

ГАЗ-2402 мав три ряди сидінь. Третій ряд, розрахований на двох пасажирів, розташовувався безпосередньо у вантажному відсіку. Передній ряд сидінь був повністю ідентичний седану — до 1977 року його конструкція дозволяла розмістити до трьох осіб (водія та двох пасажирів). Таким чином, універсал «Волга» міг вмістити сімох пасажирів і водія, що робило його одним із наймісткіших автомобілів у СРСР.

Другий ряд сидінь, розрахований на трьох пасажирів, мав оригінальну конструкцію з двох окремих частин — широкої лівої та вузької правої. Обидві половини могли складатися незалежно одна від одної, що давало змогу гнучко змінювати конфігурацію салону. Третій ряд сидінь також можна було скласти та прибрати, звільняючи додатковий простір для вантажу. Проте через таку конструкцію задні сидіння виявилися незручними для пасажирів і не підходили для тривалих поїздок. Крім того, згідно з вимогами основних замовників (державних структур), задні ряди обшивали мийним шкірзамінником — практичним, але некомфортним матеріалом.

Коли всі задні сидіння складали, утворювався просторий вантажний відсік із рівною підлогою. Запасне колесо розташовувалося у спеціальній ніші, доступ до якої здійснювався через окремий люк під п'ятими дверима. Це рішення дозволило зберегти рівну поверхню підлоги вантажного відділення, що було критично важливо для перевезення великогабаритних предметів.

Технічні характеристики ГАЗ-2402

• Маса вантажу, що перевозиться — 140 кг
• Власна маса автомобіля — 1550 кг
• Радіус повороту — 6,0 м
• Максимальна швидкість — 142 км/год
• Розгін до 100 км/год — 22 секунди
• Контрольна витрата палива — 11,0 л/100 км

Варто зазначити, що реальна витрата палива в умовах міської експлуатації часто перевищувала заявлені 11 літрів, сягаючи 13–15 літрів на 100 км, особливо при повному завантаженні. Це пояснювалося як застарілою конструкцією двигуна, так і значним навантаженням на трансмісію.

Відмінності від базової моделі ГАЗ-24

Універсал мав суттєві конструктивні відмінності від седана. Кузов від середньої стійки до задньої частини мав оригінальні панелі, що забезпечували більший об'єм вантажного відсіку. Задні двері універсала мали прямокутну рамку скла, що дозволило збільшити отвір дверей і покращити умови завантаження задньої частини кузова. Це було особливо важливо для використання автомобіля в службах таксі та швидкої допомоги.

Модифікації ГАЗ-2402

Залежно від потреб замовника випускалося кілька модифікацій універсала. Базова версія з індексом 2402 мала обробку салону шкірзамінником і постачалася з 95-сильним двигуном ЗМЗ-24Д, розрахованим на бензин АІ-93. Саме цей варіант найчастіше використовували в таксопарках і торговельних організаціях.

Версія 2403 для швидкої медичної допомоги оснащувалася таким самим двигуном, але мала перегородку в салоні за першим рядом сидінь, напрямні для нош і місця для встановлення медичного обладнання. У машині було місце для одних нош і двох супроводжуючих. Бокові стекла від середньої стійки мали матове покриття, ліва задня двері не відкривалися — там розташовувалися напрямні для нош. Автомобілі фарбували в білий колір, наносили червону смугу та встановлювали спецсигнали.

Для служби таксі випускалася модель 2404 з 85-сильним двигуном ЗМЗ-2401 (бензин А-76), таксометром і зеленою лампою на лобовому склі. Машини мали лимонний або сірий колір із характерними «шашками» на передніх дверях. Ця версія була найбільш поширеною серед таксопарків СРСР.

Окремою версією був експортний ГАЗ-24-77. Автомобіль виробляли на замовлення компанії Scaldia — офіційного експортера радянських машин до Європи. Ці автомобілі постачалися замовнику без двигуна, а силами Scaldia на них встановлювали дизельні двигуни Peugeot та Ford. Така модифікація дозволяла радянським автомобілям конкурувати на європейському ринку, де дизельні двигуни були популярніші за бензинові.

Практичність та експлуатаційні нюанси

ГАЗ-2402 майже не надходив у роздрібний продаж і призначався для забезпечення державних організацій. Придбати автомобіль у приватну власність було надзвичайно складно — це можна було зробити лише за чеками «Внешпосылторга», що було доступно одиницям. Основними споживачами стали служба швидкої медичної допомоги, таксопарки та торговельні організації. Умови експлуатації в цих сферах були жорсткими: постійні навантаження, погане дорожнє покриття та відсутність регулярного технічного обслуговування. Саме тому до наших днів збереглося не так багато 24-х «Волг» у кузові універсал. На представлених фото ГАЗ-2402 у музеї в Сочі — один із небагатьох зразків, що дійшли до нас у хорошому стані.

ГАЗ-2402 залишив значний слід в історії радянського автомобілебудування. Його універсальність, місткість і відносна надійність зробили його незамінним для багатьох державних служб. Попри те, що автомобіль не був масово доступним для приватних власників, його роль у транспортній системі СРСР важко переоцінити. Сьогодні ГАЗ-2402 — це не лише музейний експонат, а й об'єкт колекціонування для поціновувачів радянської автомобільної класики.